Один чоловік повертався з далекої подорожі додому. Довгим був його шлях, і ось нарешті залишилося йому лише переплисти море. Узявши квиток на корабель, він уже уявляв, як зустрінеться зі своїми рідними. Морська подорож мала тривати два тижні. Із кожним днем чоловік був усе ближче до своєї мрії. Аж ось, десь на десятому дні перебування на кораблі, здійнялася страшенна буря, почався шторм. Корабель здіймався на височенних хвилях, його кудись несло і врешті-решт розтрощило об скелі якогось маленького безлюдного острівця, який трапився на його шляху.

   Єдина людина, що врятувалася після корабельної аварії, був цей чоловік. Прийшовши до тями і оглянувшись навкруги, чоловік зрозумів, що опинився сам-один на безлюдному острові. Шторм вщух, і скрізь, куди сягало людське око, була лише морська гладь. 

   Чоловік щосили молився Богу про спасіння і кожен день вдивлявся в горизонт, але ніхто не плив на допомогу.

   Змучений, голодний та знесилений він зрозумів, що мусить хоч якось вижити. Йому вдалося виловити уламки корабля та деякий одяг, який уцілів. Чоловік побудував хатину з уламків корабля, щоб захиститися від стихії і зберегти свої речі.

   Важко було йому виживати. Це був холодний кам'янистий острів, на якому майже нічого не росло. У пошуках їжі чоловік подовгу вичікував у засідках або простоював, мерзнучи, у воді в надії спіймати рибину. Але його здобич завжди була дуже скудною, і він був щасливий, коли вдавалося знайти хоч якусь рослину, схожу на їстівну.

  Одного разу почалася сильна гроза. Тож поблукавши в пошуках їжі, чоловік повертався до себе в укриття. Але прийшовши, він побачив, що в його хатину влучила блискавка і вона вся охоплена полум'ям. Навіть дощ не міг загасити цю пожежу. Дим від багаття піднімався високо в небо, розвіюючи будь-які надії на порятунок. Сталося найстрашніше: він втратив все. Охоплений горем і відчаєм, він вигукнув: "Боже, за що?". Знесилений і зневірений, він втратив свідомість і впав на берег, залишившись мокнути під зливою.

  Рано-вранці наступного дня його повернули до свідомості сигнали корабля, який наближався до острова на великій швидкості.

  Чоловік не вірив у своє щастя і знову ледь не втратив свідомість, але тепер уже від радості.

   Прийшовши до тями, він запитав своїх рятівників:

  - Як ви дізналися, що я тут?

  - Тобто? Ми бачили ваше сигнальне багаття, - відповіли вони.