Один чоловік прийшов до старця і сказав:

  - Отче, мої батьки все плачуть і щось собі бурмочуть, жити спокійно не дають. Напевно, через старість у них розум потьмарився. Не можу я більше цього терпіти! Хочу відправити їх до будинку престарілих.

  - Розумію, тобі дуже тяжко, - покивав головою старець, - але подумай, коли ти був малесенький, лежав у колисці, напевно, тоді ти також день і ніч плакав та й великим розумом не володів. А мати із батьком брали тебе на руки й ніжно леліяли, дуже любили і доглядали. Вони швидше б із своїм життям попрощалися, ніж з тобою. А тепер чим ти хочеш їм відплатити?

   Батьки все життя віддають нам найкраще, що мають. Дарують свою любов і тепло. Чому ж ,коли вони старіють, деякі діти стають невдячними та жорстокими???