В одному маленькому містечку побудували велику прекрасну церкву. Усі жителі міста ходили і насолоджувалися красою цієї церкви. Усі були в захваті від архітектурного задуму, краси розписів, блиску куполів. Ніхто не жалів компліментів, в захопленні розглядаючи церкву.

   Але на верхівці в дошках даху один маленький цвяшок чув усі похвали і розмови про церкву. Він чув, що люди хвалили усі частини церкви, але нічого не сказали про нього. Про всі частини говорили: про арки, про хрест, про дзвіницю, про все говорили. Але ніхто ні словечка не сказав про цвях...

   "Якщо я такий незначний, то я нікому не потрібен", - подумав цвях і вискочив із дощок, до яких він був прибитий.

    У ту ж ніч, коли він дізнався про свою непотрібність і вискочив, ішов рясний дощ. На місці, де вже не було цвяха, почала роз'їжджатися черепиця, і через утворену дірку почала проникати вода.

   Уся церква була залита водою. Фарба змилася зі стін, Біблія була зіпсована, а всі прекрасні мозаїки позмивалися.

    Ось так трапляється.... усього із-за одного маленького цвяшка усе руйнується.

   Багато хто нас не хвалить. Хоч ми й невідомі на весь світ, проте всі ми потрібні.