Один старий сидів біля дороги, що вела в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав:

- Я жодного разу не був у цьому місті. Які люди живуть тут?

Старий подумав і відповів запитанням:

- А які люди були в тому місті, з якого ти пішов?

- О! – вигукнув юнак. – Це були егоїстичні та злі люди. Саме тому я з радістю поїхав звідти!

- На жаль, мушу тебе засмутити, - відповів йому старий. – Тут ти зустрінеш таких самих людей.

Трохи згодом ішов інший подорожній та також підійшов до старого:

- Я щойно приїхав. Скажи, старий, які люди живуть у цьому місті?

Старий відповів так само, як і першому юнаку:

- А скажи, синку, які люди були в тому місті, звідки ти прийшов?

- О, це були добрі, гостинні та благородні люди! У мене там залишилося багато друзів, і мені нелегко було з ними розлучатися.

 - Що ж, радій, - відповів старий. – Ти знайдеш таких самих людей і тут.

Купець, неподалік поїв своїх верблюдів, чув обидві розмови. Коли подорожній пішов, він звернувся до старого з докором:

 - Як ти можеш двом людям дати дві абсолютно протилежні відповіді на одне й те саме питання.

 - Сину мій, кожен носить свій світ у своєму серці. Той, хто в минулому не знайшов нічого хорошого, тут також не знайде нічого. І навпаки, той, у кого були друзі в іншому місті, тут  теж знайде вірних друзів. Секрет у тому, що кожен знаходить лише те, що вміє шукати. А люди, які нас оточують, стають тим, що ми в них знаходимо.