Тема: Комунікативна компетентність педагога.

Мета: дати поняття комунікативної компетентності; розвивати компетентність педагогів як головний чинник спілкування; розвивати навички компетентності у конфліктних ситуаціях; навчити самостійно розслаблятися та відновлюватися.

Хід заняття

1.Ритуал зустрічі. Вправа «Важлива інформація».

Мета: створити комфортну атмосферу; налаштування на роботу.

Учасникам пропонується поділитися інформацією про себе, якою вони готові поділитися.

2.Міні-лекція.

Мета: надання інформації про комунікативну компетентність.

Компетентність у сфері спілкування є одним із головних чинників високого професіоналізму педагога. Ми повинні розвивати свої як вербальні, так і невербальні засоби встановлення контактів для застосування у різних життєвих ситуаціях. Ми повинні бути чутливі як до своїх, так і до почуттів людей, з якими вступаємо у взаємодію. Здатність до спілкування є соціально зумовленою. Вона виявляється на рівні реалізації в індивіда всіх трьох чинників спілкування: комунікативного, інтерактивного, перцептивного. Комунікативна компетентність залежить від рис характеру, типологічних властивостей особистості, де провідну роль відіграють організаторські й комунікативні риси. Розвиток їх дозволяє психологічно правильно формувати міжособистісні стосунки у різних сферах суспільного життя.

3.Вправа «Конкурс на посаду».

Мета: удосконалювати вміння апробувати й потренуватись різними способами встановлювати контакти; створити сприятливі умови для їхнього перенесення в реальну діяльність.

Вправа виконується в групах по 3 або 4 особи.

Інструкція. Уявіть собі, що ви вирішили взяти участь у кон­курсі на посаду завідувача кафедри в педагогічному університеті. Відбір проводиться у декілька етапів, на кожен із яких разом зби­раються різні люди. Зараз у кожній групі хтось один (я пізніше скажу, хто саме) спробує встановити контакт із рештою учасників вашої малої групи. Той, хто встановлює контакт, зацікавлений в отриманні інформації щодо процедури відбору, а ті, до кого він звертається, займають приблизно таку позицію: ситуація відбо­ру для вас дуже важлива і ви хочете успішно її пройти, тому у вас є серйозні причини, через які ви не хочете відволікатися від ва­ших роздумів із приводу співрозмови, яку потрібно пройти, й даєте це зрозуміти тому, хто до вас звертається.

Обговорення.

4.Вправа «Театральне фойє».

Мета: розвиток комунікативних здібностей; формування умінь вступати у контакт із партнером для переговорів.

Доброволець виходить. Учасники загадують кого-небудь. Потім доброволець повинен вгадати кого загадано, він має 3 шанси: запитує «На яку стихію схожа ця людина?», «На яку рослину, дерево, квітку?», «На яке свято?» - все це загадують учасники.

5.Вправа «Епітети».

Мета: удосконалення комунікативних здібностей.

Матеріал: набір фотографій із зображенням людей, які переживають різні емоційні стани.

Кожна група отримує фотографію певного емоційного стану.

Інструкція: Роздивіться уважно фотографії і дайте їм характеристику. Характеризувати необхідно не якісь окремі частини обличчя, а особистість в цілому. Підберіть не менше 7 епітетів, які розкривають характер людини та її емоційний стан. Наприклад: ця людина спокійна, безконфліктна, слабка, щира, дружелюбна, добра, проста, весела, радісна, безтурботна.

Обговорення:

• Чи важко було характеризувати людину? Чому?

6.Опитувальник мотиваційних джерел (розроблено Д. Барбуто та Р. Сколком, переклад О. Сидоренко).

• інформувати про мотивацію діяльності; самодіагностика: визначення домінантних мотиваційних чинників.
• – це сукупність спонукальних факторів, які визначають активність особистості. Це всі мотиви, потреби, стимули, ситуативні чинники, які спонукають поведінку людини при спілкуванні. Тому визначення домінантних мотивів є найважливішим у повсякденному житті людини. Оскільки завдання педагога полягає в тому, щоб мотивувати учня на навчання, розвиток і саморозвиток; а ще вчитель мотивує колег на співпрацю, спільний творчий пошук та радісну і безкорисливу роботу на користь усього суспільства. Вважаю доцільним наголосити, що педагогу необхідно знати власний домінантний чинник мотивації.

Опитувальник мотиваційних джерел (Додаток 1).

Результати методики та їх інтерпретація:

Сума І: Внутрішня мотивація – спрямованість на процес: бажання отримати задоволення та насолоду від процесу діяльності.

Сума ІІ: Зовнішня мотивація – матеріальна винагорода: бажання відчутної зовнішньої винагороди: заробітна плата, премії тощо.

Сума ІІІ: Зовнішня мотивація – схвалення іншими: бажання прийняття й підтвердження своїх рис, компетентності й цінностей з боку інших індивідуумів або референтної групи.

Сума ІV: Внутрішня мотивація – самовдосконалення, самореалізація: бажання відповідати власним стандартам рис, компетентності й цінностей.

Сума V: Інтегративна мотивація – узгодженість завдань працівника із завданням фірми: бажання досягати мети, що відповідає інтерналізованим цінностям.

7.Висновок.

Упродовж усього суспільного розвитку люди взаємодіють за допомогою вербального й невербального спілкування. Для педа­гога важливо вивчити невербальні патерни взаємовідносин і їх за­стосування у ставленні людей один до одного.

Фахівці з психології спілкування висловлюють думку про те, що з допомогою вербального (словесного) каналу передається інформація, а невербальний канал використовується для «обго­ворення» міжособистісних стосунків. Зарубіжний учений Мейєрабіан установив, що передача інформації відбувається за раху­нок вербальних засобів (тільки слів) на 7 %, за рахунок звукових засобів (включаючи тон голосу, інтонацію звуку) на — 38 %, а за рахунок невербальних засобів на 55 % .

Розуміння мови міміки й жестів дає можливість педагогові більш чітко визначити позицію учня, розуміти його внутрішній стан. Завдяки цьому він може запобігти невербальним діям, вчин­кам, змінити свою поведінку, що наприкінці призведе до по­трібного результату, мети тощо.

Отже, педагог, який прагне встановити гарний контакт зі свої­ми вихованцями, викликати до себе довіру, інтерес, у своєму ар­сеналі має творчо використовувати вербальні й невербальні засоби. Компетентний у спілкуванні, він знає, що внутрішні думки й почуття розмовляють мовою тіла, мовою тих змін, які відбулися. Кожному душевному рухові відповідає особливий рух тіла; вони завжди в парі однієї і тієї ж людини. Це можуть бути пози тіла, коливання, нахил голови, рух плечей і рук, жестикуляція тощо.

8.Рекомендації.

Мета: надання рекомендацій.

Позитивне, емоційне забарвлення міжособистісних взаємин, яке викликає симпатію, почуття наближеності до іншої людини називається атракцією.

ОСНОВНІ ПСИХОЛОГІЧНІ ПРИЙОМИ ФОРМУВАННЯ АТРАКЦІЇ

1. «Дзеркало ставлення» - добра посмішка, сигнал «я – ваш друг».
2. «Ім’я»:

- звернення до людини на ім’я;

- увага до особи;

- утвердження людини як особистості.

3. «Золоті слова»:

- комплімент;

- ефект навіювання;

- «терплячий слухач»;

- терпляче та уважне вислуховування співрозмовника.

РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ

1. Пам’ятайте: кожен співрозмовник – особистість!
2. Організовуйте спілкування «не від себе», а «від них».
3. Не організовуйте спілкування «по вертикалі».
4. Формулюйте діалоги з урахуванням особистості. Не переводьте їх на читання моралі.
5. Поважайте прагнення особистості самостійності та поважайте її погляди.
6. стежте за:

- своїми думками – вони стають словами;

- своїми словами, вони стають вчинками;

- своїми вчинками, вони стають характером;

- своїм характером, тому що він визначає вашу долю.

9.Рефлексія. Вправа «Комплімент».

Мета: отримання зворотного зв'язку; підтримка позитивного настрою.

Усі учасники групи утворюють два кола (зовнішнє і внутрішнє), стоячи обличчям один до одного. Учасники, які стоять обличчям один до одного, утворюють пару. Перший член пари робить щирий знак уваги партнеру навпроти, тобто говорить йому щось приємне. Той відповідає: «Дякую, але я в собі ціную ще й … (називає те, що він у собі цінує і вважає, що заслуговує за це на увагу)». Потім партнери міняються, роблячи крок ліворуч, таким чином утворюються нові пари. Усе повторюється до того часу, поки не буде зроблене повне коло.

Чи легко вам було реагувати на виявленні знаки уваги таким чином? Чому?

Додаток 1.

Опитувальник мотиваційних джерел (розроблено Д. Барбуто та Р. Сколком, переклад О. Сидоренко)

Інструкція: уважно проаналізуйте запропонований перелік тверджень і запишіть своє ставлення до кожного з них, переведене у бальну систему за означеною схемою у наведеному нижче бланку.

1. Я люблю робити  тільки те, що приносить мені задоволення.
2. Обсяг моїх зусиль у процесі роботи визначається вимогами цієї роботи.
3. Для мене важливо, щоб інші схвалювали мою поведінку.
4. Мої рішення звичайно відображають ті високі стандарти, які я сам для себе встановлюю.
5. Я не працював би в організації, якби не був згоден з її політикою.
6. Якщо мені не подобається те, що треба робити на роботі, я кидаю цю роботу.
7. Кожна година праці повинна бути оплачена.
8. Я часто приймаю рішення на підставі того,що подумають інші.
9. Для мене важливо працювати в такій організації, яка давала б мені змогу використовувати мої здібності й досвід.
10.  Мені необхідно повірити в ідею, перш ніж працювати над її втіленням.
11.  Я часто відкладаю роботу, якщо можна зайнятися чимось цікавішим.
12.  Я працював би інтенсивніше, якби був впевнений, що одержу вищу плату за мої зусилля.
13.  Я завзято працюю над завданням, якщо його виконання пов'язане із суспільним визнанням.
14.  Я намагаюся робити так, щоб мої рішення відповідали моїм особистісним стандартам поведінки.
15.  Доки я не повірю в ідею, я не можу працювати по-справжньому завзято.
16.  Коли я обираю роботу, то зупиняюся на тій, що мені здається найцікавішою.
17.  Коли я обираю роботу, то зупиняю свій вибір на тій, де більше платять.
18.  Якщо я обираю роботу, то шукаю таку, в якій успіх принесе мені визнання.
19.  Я вважаю себе людиною, яка в роботі сама себе зацікавлює.
20.  Коли я обираю організацію, то шукаю таку, що підтримувала б мої переконання й цінності.
21.  Я проводжу свій час із тими людьми, з якими мені найцікавіше.
22.  Мій найулюбленіший день на роботі – день зарплати.
23.  Ті люди, в кого більше друзів, живуть повним життям.
24.  Мені подобається робити речі, що дають відчуття особистісного досягнення.
25.  Для того, щоб я міг завзято працювати, завдання організації повинні збігатися з моїми цінностями.
26.  Якщо обирати між двома роботами, то критерієм для мене буде: «Яка з них цікавіша?»
27.  Потрібно завжди тримати очі і вуха відкритими для оволодіння інформацією про кращі місця роботи.
28.  Я докладаю максимальних зусиль, якщо мені відомо, що це помітять впливові люди в організації.
29.  Мені потрібно знати, що своїми уміннями та цінностями я сприяю успіху організації.
30.  Якщо я поділяю мету організації, то не має значення, чи я досяг успіху.

Додаток 1.

Бланк для відповідей

Позначте актуальність для вас кожного твердження за такою шкалою:

-2 – вкрай неправильно; -1 – неправильно; 0 – коли як; 1 – правильно; 2 – дуже правильно.

Підрахуйте суму чисел у кожному з п'яти стовпчиків з урахуванням знаків «+» та «-».

Тема: Комунікативна компетентність педагога.

Мета: дати поняття комунікативної компетентності; розвивати компетентність педагогів як головний чинник спілкування; розвивати навички компетентності у конфліктних ситуаціях; навчити самостійно розслаблятися та відновлюватися.

Хід заняття

1.Ритуал зустрічі. Вправа «Важлива інформація».

Мета: створити комфортну атмосферу; налаштування на роботу.

Учасникам пропонується поділитися інформацією про себе, якою вони готові поділитися.

2.Міні-лекція.

Мета: надання інформації про комунікативну компетентність.

Компетентність у сфері спілкування є одним із головних чинників високого професіоналізму педагога. Ми повинні розвивати свої як вербальні, так і невербальні засоби встановлення контактів для застосування у різних життєвих ситуаціях. Ми повинні бути чутливі як до своїх, так і до почуттів людей, з якими вступаємо у взаємодію. Здатність до спілкування є соціально зумовленою. Вона виявляється на рівні реалізації в індивіда всіх трьох чинників спілкування: комунікативного, інтерактивного, перцептивного. Комунікативна компетентність залежить від рис характеру, типологічних властивостей особистості, де провідну роль відіграють організаторські й комунікативні риси. Розвиток їх дозволяє психологічно правильно формувати міжособистісні стосунки у різних сферах суспільного життя.

3.Вправа «Конкурс на посаду».

Мета: удосконалювати вміння апробувати й потренуватись різними способами встановлювати контакти; створити сприятливі умови для їхнього перенесення в реальну діяльність.

Вправа виконується в групах по 3 або 4 особи.

Інструкція. Уявіть собі, що ви вирішили взяти участь у кон­курсі на посаду завідувача кафедри в педагогічному університеті. Відбір проводиться у декілька етапів, на кожен із яких разом зби­раються різні люди. Зараз у кожній групі хтось один (я пізніше скажу, хто саме) спробує встановити контакт із рештою учасників вашої малої групи. Той, хто встановлює контакт, зацікавлений в отриманні інформації щодо процедури відбору, а ті, до кого він звертається, займають приблизно таку позицію: ситуація відбо­ру для вас дуже важлива і ви хочете успішно її пройти, тому у вас є серйозні причини, через які ви не хочете відволікатися від ва­ших роздумів із приводу співрозмови, яку потрібно пройти, й даєте це зрозуміти тому, хто до вас звертається.

Обговорення.

4.Вправа «Театральне фойє».

Мета: розвиток комунікативних здібностей; формування умінь вступати у контакт із партнером для переговорів.

Доброволець виходить. Учасники загадують кого-небудь. Потім доброволець повинен вгадати кого загадано, він має 3 шанси: запитує «На яку стихію схожа ця людина?», «На яку рослину, дерево, квітку?», «На яке свято?» - все це загадують учасники.

5.Вправа «Карта моєї мети».

Мета: створити план досягнення своєї мети.

Ця карта допоможе Вам скласти план досягнення своєї мети. Уявіть собі, що мета – це місце, куди ви прагнете прибути. «Зупинки» на карті – це ті місця, які Вам доведеться відвідати на своєму шляху. Ви можете обрати будь-яку ціль, якою б ви могли поділитися. Учасники поділені на групи по 5 осіб. Обговорюють проблему і створюють карту своєї мети. (Додаток 2).

6.Вправа «Епітети».

Мета: удосконалення комунікативних здібностей.

Матеріал: набір фотографій із зображенням людей, які переживають різні емоційні стани.

Кожна група отримує фотографію певного емоційного стану.

Інструкція: Роздивіться уважно фотографії і дайте їм характеристику. Характеризувати необхідно не якісь окремі частини обличчя, а особистість в цілому. Підберіть не менше 7 епітетів, які розкривають характер людини та її емоційний стан. Наприклад: ця людина спокійна, безконфліктна, слабка, щира, дружелюбна, добра, проста, весела, радісна, безтурботна.

Обговорення:

• Чи важко було характеризувати людину? Чому?

7.Опитувальник мотиваційних джерел (розроблено Д. Барбуто та Р. Сколком, переклад О. Сидоренко).

• інформувати про мотивацію діяльності; самодіагностика: визначення домінантних мотиваційних чинників.
• – це сукупність спонукальних факторів, які визначають активність особистості. Це всі мотиви, потреби, стимули, ситуативні чинники, які спонукають поведінку людини при спілкуванні. Тому визначення домінантних мотивів є найважливішим у повсякденному житті людини. Оскільки завдання педагога полягає в тому, щоб мотивувати учня на навчання, розвиток і саморозвиток; а ще вчитель мотивує колег на співпрацю, спільний творчий пошук та радісну і безкорисливу роботу на користь усього суспільства. Вважаю доцільним наголосити, що педагогу необхідно знати власний домінантний чинник мотивації.

Опитувальник мотиваційних джерел (Додаток 3).

Результати методики та їх інтерпретація:

Сума І: Внутрішня мотивація – спрямованість на процес: бажання отримати задоволення та насолоду від процесу діяльності.

Сума ІІ: Зовнішня мотивація – матеріальна винагорода: бажання відчутної зовнішньої винагороди: заробітна плата, премії тощо.

Сума ІІІ: Зовнішня мотивація – схвалення іншими: бажання прийняття й підтвердження своїх рис, компетентності й цінностей з боку інших індивідуумів або референтної групи.

Сума ІV: Внутрішня мотивація – самовдосконалення, самореалізація: бажання відповідати власним стандартам рис, компетентності й цінностей.

Сума V: Інтегративна мотивація – узгодженість завдань працівника із завданням фірми: бажання досягати мети, що відповідає інтерналізованим цінностям.

8.Висновок.

Упродовж усього суспільного розвитку люди взаємодіють за допомогою вербального й невербального спілкування. Для педа­гога важливо вивчити невербальні патерни взаємовідносин і їх за­стосування у ставленні людей один до одного.

Фахівці з психології спілкування висловлюють думку про те, що з допомогою вербального (словесного) каналу передається інформація, а невербальний канал використовується для «обго­ворення» міжособистісних стосунків. Зарубіжний учений Мейєрабіан установив, що передача інформації відбувається за раху­нок вербальних засобів (тільки слів) на 7 %, за рахунок звукових засобів (включаючи тон голосу, інтонацію звуку) на — 38 %, а за рахунок невербальних засобів на 55 % .

Розуміння мови міміки й жестів дає можливість педагогові більш чітко визначити позицію учня, розуміти його внутрішній стан. Завдяки цьому він може запобігти невербальним діям, вчин­кам, змінити свою поведінку, що наприкінці призведе до по­трібного результату, мети тощо.

Отже, педагог, який прагне встановити гарний контакт зі свої­ми вихованцями, викликати до себе довіру, інтерес, у своєму ар­сеналі має творчо використовувати вербальні й невербальні засоби. Компетентний у спілкуванні, він знає, що внутрішні думки й почуття розмовляють мовою тіла, мовою тих змін, які відбулися. Кожному душевному рухові відповідає особливий рух тіла; вони завжди в парі однієї і тієї ж людини. Це можуть бути пози тіла, коливання, нахил голови, рух плечей і рук, жестикуляція тощо.

9.Рекомендації.

Мета: надання рекомендацій.

Позитивне, емоційне забарвлення міжособистісних взаємин, яке викликає симпатію, почуття наближеності до іншої людини називається атракцією.

ОСНОВНІ ПСИХОЛОГІЧНІ ПРИЙОМИ ФОРМУВАННЯ АТРАКЦІЇ

1. «Дзеркало ставлення» - добра посмішка, сигнал «я – ваш друг».
2. «Ім’я»:

- звернення до людини на ім’я;

- увага до особи;

- утвердження людини як особистості.

3. «Золоті слова»:

- комплімент;

- ефект навіювання;

- «терплячий слухач»;

- терпляче та уважне вислуховування співрозмовника.

РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ

1. Пам’ятайте: кожен співрозмовник – особистість!
2. Організовуйте спілкування «не від себе», а «від них».
3. Не організовуйте спілкування «по вертикалі».
4. Формулюйте діалоги з урахуванням особистості. Не переводьте їх на читання моралі.
5. Поважайте прагнення особистості самостійності та поважайте її погляди.
6. стежте за:

- своїми думками – вони стають словами;

- своїми словами, вони стають вчинками;

- своїми вчинками, вони стають характером;

- своїм характером, тому що він визначає вашу долю.

9.Рефлексія. Вправа «Комплімент».

Мета: отримання зворотного зв'язку; підтримка позитивного настрою.

Усі учасники групи утворюють два кола (зовнішнє і внутрішнє), стоячи обличчям один до одного. Учасники, які стоять обличчям один до одного, утворюють пару. Перший член пари робить щирий знак уваги партнеру навпроти, тобто говорить йому щось приємне. Той відповідає: «Дякую, але я в собі ціную ще й … (називає те, що він у собі цінує і вважає, що заслуговує за це на увагу)». Потім партнери міняються, роблячи крок ліворуч, таким чином утворюються нові пари. Усе повторюється до того часу, поки не буде зроблене повне коло.

Чи легко вам було реагувати на виявленні знаки уваги таким чином? Чому?

Додаток 2.

Карта моєї мети

Додаток 3.

Опитувальник мотиваційних джерел (розроблено Д. Барбуто та Р. Сколком, переклад О. Сидоренко)

Інструкція: уважно проаналізуйте запропонований перелік тверджень і запишіть своє ставлення до кожного з них, переведене у бальну систему за означеною схемою у наведеному нижче бланку.

1. Я люблю робити  тільки те, що приносить мені задоволення.
2. Обсяг моїх зусиль у процесі роботи визначається вимогами цієї роботи.
3. Для мене важливо, щоб інші схвалювали мою поведінку.
4. Мої рішення звичайно відображають ті високі стандарти, які я сам для себе встановлюю.
5. Я не працював би в організації, якби не був згоден з її політикою.
6. Якщо мені не подобається те, що треба робити на роботі, я кидаю цю роботу.
7. Кожна година праці повинна бути оплачена.
8. Я часто приймаю рішення на підставі того,що подумають інші.
9. Для мене важливо працювати в такій організації, яка давала б мені змогу використовувати мої здібності й досвід.
10.  Мені необхідно повірити в ідею, перш ніж працювати над її втіленням.
11.  Я часто відкладаю роботу, якщо можна зайнятися чимось цікавішим.
12.  Я працював би інтенсивніше, якби був впевнений, що одержу вищу плату за мої зусилля.
13.  Я завзято працюю над завданням, якщо його виконання пов'язане із суспільним визнанням.
14.  Я намагаюся робити так, щоб мої рішення відповідали моїм особистісним стандартам поведінки.
15.  Доки я не повірю в ідею, я не можу працювати по-справжньому завзято.
16.  Коли я обираю роботу, то зупиняюся на тій, що мені здається найцікавішою.
17.  Коли я обираю роботу, то зупиняю свій вибір на тій, де більше платять.
18.  Якщо я обираю роботу, то шукаю таку, в якій успіх принесе мені визнання.
19.  Я вважаю себе людиною, яка в роботі сама себе зацікавлює.
20.  Коли я обираю організацію, то шукаю таку, що підтримувала б мої переконання й цінності.
21.  Я проводжу свій час із тими людьми, з якими мені найцікавіше.
22.  Мій найулюбленіший день на роботі – день зарплати.
23.  Ті люди, в кого більше друзів, живуть повним життям.
24.  Мені подобається робити речі, що дають відчуття особистісного досягнення.
25.  Для того, щоб я міг завзято працювати, завдання організації повинні збігатися з моїми цінностями.
26.  Якщо обирати між двома роботами, то критерієм для мене буде: «Яка з них цікавіша?»
27.  Потрібно завжди тримати очі і вуха відкритими для оволодіння інформацією про кращі місця роботи.
28.  Я докладаю максимальних зусиль, якщо мені відомо, що це помітять впливові люди в організації.
29.  Мені потрібно знати, що своїми уміннями та цінностями я сприяю успіху організації.
30.  Якщо я поділяю мету організації, то не має значення, чи я досяг успіху.

Додаток 3.

Бланк для відповідей

Позначте актуальність для вас кожного твердження за такою шкалою:

-2 – вкрай неправильно; -1 – неправильно; 0 – коли як; 1 – правильно; 2 – дуже правильно.

Підрахуйте суму чисел у кожному з п'яти стовпчиків з урахуванням знаків «+» та «-».