Мета: підвищити рівень поінформованості педагогів із проблеми роботи з обдарованими дітьми; акцентувати увагу педагогів на важливості розвитку обдарованості, використати набуті знання та вміння у професійній діяльності.

Хід заняття

1.Інформаційне повідомлення «Обдаровані діти. Хто вони?»

Численні дослідження, проведені як у нашій країні, так і за кордоном, свідчать, що завжди народжується однакова кількість обдарованих, талановитих і геніальних лю­дей.

Обдаровані діти — унікальні, їм нелегко в цьому неспокійному світі. Вони надзви­чайно вразливі, тому потребують особливої уваги. Суспільство, держава не має права втрачати жодного з них, адже, втрачаючи талант, обдарування чи просто здібність, ми втрачаємо і все інше.

Обдарованих дітей, а особливо геніальних чи талановитих, які виділяються з-поміж своїх однолітків з високим творчим потенціа­лом, інтелектуальною розкутістю, схильністю до нестандартного розв'язання проблем, не­ординарністю сприйняття світу, — небагато. Вони завжди найкраще запам'ятовуються, бо вимагають від більшості вчителів напру­ження всіх зусиль, уміння піднятися до рівня учня, до розуміння незвичайності, спону­кають розвивати особистість учня, бажан­ня довести його індивідуальні досягнення до максимального рівня.

Але проблема у тому, що є різні рівні обдарованості.

Отже, це:

• здібності (індивідуальні риси особис­тості, які дають змогу за рівних умов успішні­ше опанувати певну діяльність, розв'язувати завдання, проблеми) — характерні практич­но для кожної людини;

• обдарованість (специфічне поєднання здібностей, інтересів, потреб, яке дає змогу виконувати певну діяльність на якісно ви­сокому рівні) — характерна для невеликого кола людей;

• творча обдарованість (дає змогу ус­пішно розв'язувати завдання, виконувати діяльність творчим, оригінальним шляхом, тобто нетрадиційно, не так, як інші) — таких людей ще менше;

• талант (система рис, які дають змо­гу особистості досягати значного успіху в оригінальному виконанні творчої діяль­ності) — таких людей дуже і дуже небагато, декілька тисяч на покоління;

• геніальність (найвища форма таланту, системна характеристика особистості, яка свідчить про її надоригінальні досягнення, що суттєво переважають «звичайну» і навіть творчу діяльність) — винятковий випадок, таких людей народжується не більше 30 на рік.

Головна проблема тут — як відрізнити про­сті здібності від обдарованості.

Різниця між відмінниками й обдарованими учнями

Ми говоритимемо про проблеми обда­рованості.

2.Робота у групах «Шукаємо обдарованих»

Обговорення питань у групах:

—Як розпізнати обдаровану дитину за зов­нішністю? Це можливо?

— В яких випадках обдарованість дитини може не проявитися та не розкритися?

— З яких причин обдарована дитина сама може прагнути не виявляти чи приховувати свій талант?

— Чому не всі відмінники є обдаровани­ми дітьми?

Кожна група обговорює задане питання, а потім озвучує відповідь. Загальне обгово­рення.

3.Групова дискусія «Хто з них?»

Як ви вже знаєте, обдарованість багато­гранна у своїх виявах. Ми виділяємо худож­ню, музичну, технічну, спортивну, навчальну, інтелектуальну та лідерську обдарованість.

Зважаючи на різнобічність обдарованості, головним методом її виявлення є спосте­реження, додатковий допоміжний метод — аналіз результатів діяльності.

Що ми маємо на увазі? Припускаємо, що обдарована дитина не просто досягає успіху в діяльності, а й успіху значного: пе­ремога в олімпіадах, спортивних змаганнях, конкурсах — принаймні районного або об­ласного рівня.

Ступені обдарованості

У процесі обговорення слід підвести аудиторію до думки, що участь у декількох схожих змаганнях та призові місця у них (наприклад, на олімпіадах із математики, фізики, історії районного рівня) теж є об­дарованістю.

4.Робота у групах «Що ми можемо зроби­ти?»

Після запитання «Хто?» ми можемо пе­рейти до запитання «Як?».

Обговорення запитань у групах:

1. Чи обов'язково постійно створюва­ти індивідуальні умови для обдарованого учня (давати окремі завдання підвищеної складності, щоденні індивідуальні доручен­ня, залучати до проведення позашкільних заходів)?

2. Чи доцільно, щоб обдаровані діти нарівні зі звичайними брали участь у шкіль­них конкурсах, олімпіадах? Чи не принижує це гідності обох сторін?

3. Як педагог має співпрацювати із сім'єю обдарованої дитини?

4. Висловте своє ставлення до тези, яку підтримують учені: «Будь-яка дитина є або може бути обдарованою за умови спеціально організованою педагогічного впливу».

Кожна група обговорює поставлене пи­тання, а потім озвучує відповідь. Загальне обговорення.

5.Пам'ятка «Робота з обдарованими дітьми»

1.Забезпечуйте сприятливу емоційну ат­мосферу на уроці, адже обдарована дитина набуває емоційного досвіду у процесі взає­модії з людьми.

2.Дотримуйтеся порядку й дисципліни: обдаровані діти, як і всі інші, мають знати межу припустимої поведінки.

3.Скеровуйте енергію і творчість обдаро­ваних дітей у потрібному напрямі, щоб їхня праця приносила користь.

4.У роботі з обдарованими дітьми викорис­товуйте дослідницький метод, це активізує роботу.

5.Пам'ятайте, що в обдарованих дітей став­лення до школи найчастіше — приховано негативне (програма цікава, але навчальний план не відповідає їхнім вимогам).

6.Обдаровані не сприймають стандартних форм навчання (їм просто нудно).

7.У них є невідповідність між фізичним, інтелектуальним і соціальним розвитком (характерний потяг до дітей старшого віку, неможливість стати лідером, бажання бути дорослим).

8.Вони прагнуть досконалості (потреба в самоактуалізацїї).

9.Обдаровані діти часто мають нереалістич­ну мету (завищена самооцінка).

10.Їм притаманна потреба в увазі дорослих, у безпеці та нетерпимість до оточення, рі­вень інтелектуального розвитку якого значно нижчий.

11.Тісно співпрацюйте з батьками, щоб роз­винути здібності дитини.

6.Модель обдарованого учня.

Модель обдарованого учня, за Резулі, має три основні складові:

• високий рівень інтелекту;

• креативність (творче мислення);

• мотивація діяльності.

Розвиваючи всі три сфери, ми досягнемо обдарованості.

7.Вправа «Запитання на кмітливість» (роз­виток інтелекту)

Відповідати можна командно або індиві­дуально.

1. Чи може чоловік одружитися із сестрою своєї вдови? (Ні, вдова — та, в якої помер чоловік.)

2. У фермера було 10 овець. Усі, крім 9, померли. Скільки залишилося овець? (Дев 'ять.)

3. Ви — пілот літака, що летить із Гавани до Москви із двома посадками в Алжирі. Скільки років пілотові? (Стільки ж, скільки й вам.)

4. Ви заходите у темну малознайому кім­нату. У ній є дві лампи: гасова і бензинова. Що ви запалите в першу чергу? (Сірник.)

5. Палицю треба розпиляти на 12 частин. Скільки ви зробите розпилів? (11.)

6. Самотній нічний сторож помер удень. Чи дадуть йому пенсію? (Ні, він помер.)

7. У 12-поверховому будинку є ліфт. На першому поверсі живе лише двоє, від поверху до поверху кількість мешканців збільшується удвічі. Яку кнопку в ліфті цього будинку натискають найчастіше? (Кнопку «1».)

8. Назвіть п'ять днів, не називаючи чисел (наприклад, 1, 2, 3) і днів тижня (понеділок, вівторок, середа). (Позавчора, учора, сьогодні, завтра, післязавтра.)

9. О 12-й годині ночі падає дощ. Чи мож­на очікувати, що через 72 години буде со­нячна погода? (Ні, через 72 години буде знову північ.)

10. Коли чорній кішці найкраще пробра­тися до темного будинку? (Коли відчинені вхідні двері.)

Запитання для дітей із 12 років.

8.Вправа «Три речення»

Педагог зачитує якусь коротку розповідь або газетну статтю. Зміст треба передати трьома простими реченнями.

При підбитті підсумків відзначте учнів, у яких розповідь найкоротша, але при цьому точно переданий зміст.

1. Атестація найчастіше відбувається у двох формах: як творча робота і як виступ перед комісією. Ми зібрали відповіді на найваж­ливіші питання, що виникають у ході атес­тації. Це інформація про те, що необхідно при підготовці творчих письмових робіт і у відповідях перед комісією: іспит і звіт про творчу роботу. Ми комплексно підійшли до проблеми успішного проходження атеста­ції. Деякі фактори, розглянуті тут, на перший погляд, не стосуються теми, але насправді дуже важливі. Ситуація атестації завжди по­казує ваш стан і можливість/неможливість зібратися, зосередитися. Усе це збільшує част­ку необ'єктивності в оцінці вашої праці. Саме для того, щоб зменшити вплив цих факторів, ми просимо вас приділити увагу діям, спря­мованим на збереження здоров'я, оптимальне харчування, створення позитивного іміджу.

2. Ще раз радимо вам звернути увагу на те, що необхідно вдягти. Потрібно щось традиційне. У вашому вигляді не має бути нічого кричущого. Оберіть темний костюм, але щоб виглядати свіжо і цікаво, надягніть просту блузку. З аксесуарів оберіть красиве намисто і солідні сережки.

Перевірте, як сидить на вас костюм при застібнутому піджаку, як і має бути на фор­мальній презентації.

Волосся зачешіть так, щоб воно не від­волікало вас щохвилини. Дуже важливо, щоб одяг був зручним. Якщо у вас є «вдалий» костюм — сміливо вдягайте його. Тут не­має ніякої містики. Ваше тіло звикло «пе­ремагати» в цьому одязі, і це заспокоїть вас, на несвідомому рівні підтримає віру в успіх, що дуже важливо.

3. Ваші жести, поведінка і голос мають бути настільки ж переконливими, як і сло­ва. Уникайте захисних рухів: не закладайте рук за спину, не схрещуйте їх на грудях, не «обіймайте себе» — усе це оборонні жести, які виражають невпевненість у тому, що ви говорите.

У ваших жестах повинна бути присут­ня відкритість. Якщо ви щось зауважуєте, одну руку тримайте на стегні або природно рухайте руками, повернувши долоні дого­ри. Уникайте повчальних жестів: піднятого вказівного пальця для посилення аргумента­ції або складених «будиночком» долонь (це вважається проявом пихи).

Незважаючи на серйозний зміст виступу, усмішка, що часом осяює ваше обличчя, допоможе домогтися прихильного відгуку. Регулярно і свідомо контактуйте погля­дом із кожним, хто сидить у комісії, ніби ви звертаєтеся до нього особисто. Не уни­кайте такого спілкування і з «незручними особистостями». Як показує досвід, краще відповідати стоячи. Навіть якщо є стілець, краще все ж стояти.

4. Особливу роль при спілкуванні відіграє жестикуляція. Наша підсвідомість зчитує сиг­нали співрозмовника, і ми зазвичай «відчу­ваємо», коли він сумнівається, агресивний тощо. Із часом наш розум розучився довіряти «голосу серця», тому екскурс у словник жестів допоможе нам зрозуміти стан іншого.

Коли доросла людина бреше, її мозок посилає імпульс прикрити рота у спробі затримати слова обману, як це робить ди­тина або підліток, але в останній момент рука відхиляється від рота, і виникає інший жест — дотик до носа. Торкнутися до носа, поправити волосся, почухати вухо, торкну­тися до брів (заплющити очі) — усі ці жести попереджають нас про те, що співрозмовник або бреше, або сумнівається в тому, про що говорить.

Такі жести треба намагатися усунути, бо вони викликають несвідому насторо­женість екзаменатора.

9.Вправа «Телеграми» (розвиток творчого мислення)

Учитель пропонує якесь слово, і кожен придумує телеграму, перше слово якої по­чинається з першої букви обраного сло­ва, друге — із другої і так далі. Гру можна ускладнити, запропонувавши кожній дитині придумати кілька телеграм різних жанрів.

«Хліб» — Хороша людина ідеями багата.

«Школа» — Шанс колись отримати ласий аванс.

«Світло» — Сьогодні вітаємо інтелігент­них талановитих освітян!

«Правда» — Поява рано артистів віщує довгий атракціон.

Гра для дітей із 12 років.

10.Вправа «Біном фантазії»

Учням пропонують два слова. Наприклад, «апельсин і крісло», «принцеса і велосипед». Вони є опорними для придумування і тво­рення казки. їх треба використати в найріз­номанітніших ситуаціях.

Пари слів: «араб та азот», «золото і зачіс­ка», «солдат і страва», «удав та угода».

11.Групова дискусія «Чи можна силою думки формувати життєві події?»

Розвиток мотивації діяльності.

У сучасних езотеричних і міс­тичних ученнях висловлюється думка: те, про що ми думаємо і мріємо з високою ін­тенсивністю, збувається. Тому наші думки та запити — украй важливі. Керуючись жит­тєвим досвідом, люди часто не наважуються мріяти, і натомість прагнуть дрібниць, які їм здаються цілком можливими: купити нову сумочку, поїхати в санаторій тощо.

Як ви ставитеся до такого підходу? (Обмін думками)

Виявляється, це помилка: ми «розмі­нюємо» свої душевні сили на дрібниці. Людина, яка «просить» у життя по мініму­му, програє в часі, витратах енергії, досяг­неннях. Виграє той, хто одразу «просить» по максимуму! Висновок: мріючи, проси у життя багато!

Вправа для старших підлітків і молоді.

12.Вправа «Моя майбутня самореалізація»

Уявіть, будь ласка, що протягом наступ­них 10—15 років ваше життя складатиметься саме так, як ви хочете. Тепер уявіть самого себе через 10 років. А зараз подумки дайте відповіді на запитання:

— Скільки вам років?

— Як ви виглядаєте?

— Де і ким працюєте?

— Хто ви як професіонал? Що конкретно можете, вмієте робити; яку роль відіграєте в тій організації, де працюєте?

— Яким є ваше матеріальне становище?

— Якими тепер є ваші плани на май­бутнє?

Обговорення тих образів, які вдалося уявити. Необхідно прагнути надати цим обра­зам максимальної визначеності, яскравості.

Вправа для учнів старших класів.

13.Заключне слово психолога. Вправа «Дерево результатів».

Що ж, наш семінар добігає кінця. Споді­ваюся, що проводили ми його не даремно, що ви всі винесли щось корисне для себе.

Напишіть на червоних аркушах відповідь на такі запитання:

— Які ваші враження від семінару?

— Чи справдилися ваші очікування? Дякую всім! До побачення!