Успішність п'ятикласника залежить від нас – батьків!

Мета: надати учасникам тренінгу: батькам інформацію про стилі сімейного виховання; сприяти усвідомленню батьками важливості впливу родинно­го виховання на формування особистості дитини; сприяти згуртованості батьківського колективу; допомогти у полегшенні періоду адаптації.

Хід заняття

1. Вправа «Знайомство»

Мета: створити комфортну атмосферу; підготувати учасників до ро­боти, сприяти згуртованості групи.

Учасники сідають у коло. Психолог пропонує їм розповісти про себе від імені предмета, який багато знає про свого «хазяїна». Наприклад: від імені годинника, прикрас тощо.

Запитання для обговорення:

— Що дає нам виконання цієї вправи?

2. Вправа «Моя дитина».

Батькам пропонується на фігурках людей, у тому місці, де розташовано серце, написати, що для них означає «моя дитина». Психолог демонструє порожню книгу і говорить про те, що навчання у 5 класі схоже на початок навчання у 1 класі – воно таке ж невідоме, дещо страшнувате та незнайоме, але водночас дуже-дуже цікаве і завдання батьків – зробити це навчання позитивним, приємним та незабутнім.

3. Анкета для батьків п’ятикласників.

4. Вправа «Моделі та стилі сімейного виховання».

Мета: ознайомити учасників із стилями сімейного виховання, акцен­тувати увагу на особливостях кожного стилю; акцентувати увагу учасників на особливостях, позитивах та негативах кожного стилю.

Психолог знайомить батьків з різними моделями батьківської поведінки і пропонує їм само оцінити свій стиль поведінки з власною дитиною, відмітити позитивне та негативне у кожному стилі. (Додаток)

5. Притча.

Притча про двох вовків

Одного разу старий індіанець розповів своєму онукові дивну історію:

“У кожному з нас живе два вовки. Один—це зло, нетерпимість, егоїзм, амбіції, ревнощі, підлість тощо… А другий—це добро, любов, повага, уміння чекати, пробачати, милосердя, уважність, толерантність тощо...”

Маленький індіанець послухав дідуся і замислився.  А потім запитав:

- А який же вовк в кінці перемагає?

Дідусь відповів:

- Той, якого ми годуємо!

Кожен в житті робить свій вибір, і якого вовка годувати залежить тільки від нас!

6. Вправа-результат «Заповнення книги навчання» (з елементами вправи Бінго).

На тих же фігурках людей батькам пропонується на голові написати «Моя дитина зможе…», на тулубі «Я зможу їй допомогти у… » Таким чином створюється заповнена книга навчання, спрямована на позитивний результат та успіх.

7. Підбиття підсумків. Обговорення твору невідомого автора «Коли ти думав, що я не дивлюсь...»

  Завжди пам'ятайте: ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до праці та дозвілля. І, навіть, тоді, коли ми не помічаємо, наші діти спостерігають за нами і вчаться бути такими, як ми.

Коли ти думав, що я не дивлюсь...

(Автор невідомий)

  Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що ти повісив мій перший малюнок на стіну, i я захотів намалювати ще один.

 Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що ти годуєш бездомного котика, i я подумав, що добре піклуватися про тварин.

 Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що ти печеш мій улюблений пиpiг, i я зрозумів, що навіть мале може бути особливим.

 Коли ти думав, що я не дивлюсь, я чув як ти молився, i я пoвipив в те, що існує Бог, з яким можна поговорити будь-коли.

 Коли ти думав, що я не дивлюсь, я відчув, як ти поцілував мене перед сном, i я відчув себе коханим.

 Коли ти думав що я не дивлюсь, я побачив, як сльози капали з твоїх очей, i я зрозумів, що іноді буває боляче, й це нормально – плакати.

 Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що тебе турбує моє життя, i я захотів стати тим, ким маю стати.

 Коли ти думав, що я не дивлюсь, я дивився … та захотів подякувати Toбi за все те, що ти робив, коли думав, що я не дивлюся.

Я бажаю Вам дійсно виховувати власним прикладом і ніколи не забувати, що ваші діти – це результат Вашої терпимості, кропіткої роботи, віри у них і любові до них. Успіху Вам у період адаптації вашої дитини!

Додаток 

АВТОРИТЕТНИЙ СТИЛЬ БАТЬКІВСЬКОЇ ПОВЕДІНКИ

Високий рівень контролю/ Теплі стосунки

— Визначають та заохочують автономію своїх дітей.

— Відкриті до спілкування та обговорення з дітьми встановлених правил поведінки. Припускають зміну своїх вимог у розумних межах. Діти дуже добре адаптовані: впевнені в собі, у них розвинений самоконтроль і соці­альні навички, вони добре вчаться в школі та мають високу самооцінку.

АВТОРИТАРНИЙ СТИЛЬ БАТЬКІВСЬКОЇ ПОВЕДІНКИ

Високий рівень контролю/Холодні стосунки

— Віддають накази та чекають їх точного виконання.

— Закриті для постійного спілкування з дітьми. Встановлюють жор­стокі вимоги та правила, не допускають їх обговорення. Дозволяють дітям лише незначною мірою бути незалежними від них. їхні діти, як правило, відлюдькуваті, боязкі та похмурі, невибагливі, дратівливі. Дівчатка найчастіше залишаються пасивними і залежними протягом підліткового та юнаць­кого віку. Хлопці можуть стати некерованими й агресивними.

ЛІБЕРАЛЬНИЙ СТИЛЬ БАТЬКІВСЬКОЇ ПОВЕДІНКИ

Низький рівень контролю/ Теплі стосунки

— Слабко або зовсім не регламентують поведінки дитини. Безумовна батьківська любов.

— Відкриті для спілкування з дітьми, але основна спрямованість кому­нікації— від дитини до батьків. Дітям надана необмежена свобода за не­значного керування з боку батьків. Батьки не встановлюють обмежень. Діти схильні до неслухняності та агресивності, в присутності людей пово­дяться неадекватно та імпульсивно, невибагливі до себе. В деяких випад­ках діти стають активними, рішучими та творчими людьми.

ІНДИФЕРЕНТНИЙ СТИЛЬ БАТЬКІВСЬКОЇ ПОВЕДІНКИ

Низький рівень контролю/Холодні стосунки

— Не встановлюють для дітей ніяких обмежень. Байдужі до дітей.

— Закриті до спілкування. Через те, що обтяжені власними проблема­ми, не залишається сил для виховання. Якщо байдужість батьків поєднуєть­ся з ворожістю (як у батьків, що нехтують своїми дітьми), дитину ніщо не утримує від виявлення негативу, схильності до асоціальної поведінки.