Роль сім'ї у підготовці дитини до школи. Чи готова ваша дитина до шкільного навчання?

Мета: залучення уваги батьків до проблеми підготовки дітей до навчання в школі; ознайомлення батьків з результатами готовності до шкільного навчання; надання рекомендацій батькам по покращенню готовності дітей та адаптаційного періоду.

Хід заняття

1. Привітання. Знайомство.

Батькам пропонується назвати своє ім’я та те, що вони найбільше цінують у своїй дитині

2. Вправа-асоціація «Навчання – це…»

Учасникам батьківських зборів запропоновано висловити думку, що для них та їх дітей означає навчання. (На  стікерах половинках серця батьки записують свої думки, потім наклеюють їх на сонце навчання, яке розташоване на дошці).

3. Метод роботи «мозковий штурм» «Яку дитину можна назвати готовою до навчання в школі?»

- Чи чули Ви коли-небудь словосполучення; «Дитина (не) готова до школи», «Готовність до школи», «Шкільна зрілість». Що, на Ваш погляд, означають дані поняття, що в них входить, яку дитину можна назвати готовою до навчання в школі?

Батьки працюють у командах. Через 5 хвилин кожна команда представляє свої відповіді на питання, які записуються на ватмані. Пропонується прочитати записані  «чинники успішної підготовки до школи», вибрати на свій розсуд 3 найважливіших пункту, пронумерувати їх по ступеню значущості, обґрунтувати свій вибір. Результат обговорюється.

- Психологічна готовність до навчання в школі зовсім не полягає в умінні читати і писати.

Найважливішими показниками рівня підготовки дитини до школи є добре розвинені мова, сприйняття, пам'ять, уява, наочно-образне мислення:

-    уміння елементарне міркувати;

-    виділяти істотні ознаки предметів і явищ, доступні розумінню дитини;

-    порівнювати предмети, знаходити відмінності і схожість;

-    виділяти ціле і його частина;

-    групувати предмети по певних ознаках;

-    робити прості виводи і узагальнення та ін.

Крім перерахованого, для здійснення успішної учбової діяльності в першому класі необхідно, щоб у дитини були розвинені вольові якості особи. Щоб він в доступних для його віку межах управляв своєю поведінкою, умів направляти свої зусилля на вирішення учбових завдань, був організованим, розумів і виконував правила, які пред'являтимуться йому вчителем. Важливо, щоб майбутній учень вмів спілкуватися з навколишніми людьми, був доброзичливим з іншими дітьми, дорослими, зокрема педагогами, умів підкорятися вимогам однолітків і дорослого, розуміти, що не все залежить від нього.

Також дуже важливим компонентом готовності до школи є особова (мотиваційна) готовність, тобто готовність і бажання дитини прийняти нову соціальну позицію школяра, бажання вчитися, позитивно сприймати образ школи. На жаль, багато батьків не приділяють належної уваги даному компоненту.

Найчастіше негативне відношення до школи формується в таких випадках, якщо:

1.  Дитина в дошкільному дитинстві була не привчена обмежувати свої бажання, долати труднощі, і у нього сформувалася своєрідна установка на «відмову від зусилля». Оскільки школа вимагає від дитини постійних зусиль, подолання труднощів, то у нього виникає активна протидія учінню;

2.  Дитину ще в дошкільному дитинстві залякували школою, що дуже небезпечно і шкідливо, особливо по відношенню до боязких, невпевнених в собі дітей («Ти ж двох слів зв'язати не умієш, як ти в школу підеш?», «Ось підеш в школу, там тобі покажуть!»)

3.  Дитині, навпаки, малювали шкільне життя (і майбутні його успіхи) у веселкових тонах. Зіткнення з реальністю в цих випадках може викликати настільки сильне розчарування, що у дитини виникає різко негативне відношення до школи.

4. Ознайомлення з результатами готовності дітей до школи.

5. Рекомендації для батьків. Пам'ятка для батьків по створенню позитивного відношення до школи і навчання у дитини.

1. Не забувайте, що ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчите краще розуміти один одного. Мова ігор дуже добре зрозуміла дитині, оскільки на даному етапі він засвоює культуру саме таким чином.

2. Заняття вимагають систематичності: 10-15 хвилин щодня дадуть більший результат, чим година – два у вихідні дні.

3. Не забувайте оцінювати успіхи дитини, а при невдачах підбадьорюйте дії дитини словами: «Давай спробуємо разом, я упевнена все вийде.», «Якби ти зробив так (показ, пояснення), то було б ще краще»

4. Діти емоційно чуйні, тому якщо Вам не хочеться грати в якусь гру або Ви погано себе відчуваєте, то краще відкласти заняття. З поганим настроєм, над силу, не грайте з дитиною. Ігри та  спілкування повинне бути цікавим і для неї, і для Вас.

5. Прагніть створити у дитини адекватне, об'єктивне уявлення про школу і навчання, не ідеалізуючи, але і не залякуючи учня. Адже те, про що нам вже відомо перестає бути незрозумілим, таким, що турбує і лякає!

6. Повірте в унікальність та неповторність власної дитини, в те що Ваша дитина – єдина у своєму роді, несхожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.

7. Дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.

8. Не соромтесь демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.

9. Не бійтесь "залюбити" свою дитину, беріть її на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.

10. Намагайтесь, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише самі основні на Ваш погляд) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь встановлених заборон і дозволів.

11. Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтесь впливати на дитину проханнями – це найефективніший спосіб давати їй інструкції.

Пам'ятайте:

· Покарання – це моральний замах на здоров'я: фізичне і психічне.

· Покарання не повинно бути за рахунок любові. Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого вами чи кимось іншим.

· Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.

· Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилось. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!

· Дитина не повинна боятися покарання.

12. Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації. Допоможіть дитині навчитись вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей. Старайтеся дивитися в очі, адже очі – це дзеркало душі і багато чого ви зможете побачити.

6. Зворотний зв'язок.

Батькам пропонується на другій половині стікера-серця написати свої побажання для дітей у навчанні та вихованні. Таким чином створюється повноцінне сонце, як символ успішного позитивного навчання, з променями серцями, як символ батьківської любові та підтримки.

Заняття завершується словами: -  «Кращий спосіб зробити дітей хорошими - це зробити їх щасливими» (Оскар Уайльд)