Мета:  проаналізувати типові невдачі учнів і можливі причини цих невдач; виробити в учнів установку на те, що кожен має відповідати за свої вчинки; вчити дітей гідно поводитися в разі невдачі; моделювати ситуації, що викликають відчуття самоцінності та причетності до життя колективу.

Хід заняття

1. Вправа «Що таке невдача?»

Учитель заохочує дітей висловлюватися про те, як вони розуміють, що таке невдача, які невдачі були в їхньому житті, і що вони робили, щоб запобігти їм надалі. (Зазвичай учні вважають невдачами погані оцінки, запізнення до школи, втрату якоїсь речі, програш у грі тощо.)

2.Вправа «Причини невдач»

Акцентується увага дітей на тому, що невдачі бувають випадкові й такі, які виникають із власної вини. Моделюються ситуації, а учні визначають причини невдач і висловлюють своє ставлення до поведінки героїв.

Ситуація 1. Почалися літні канікули. Катруся збиралася поїхати, як і минулого року, до бабусі в село. А Наталка, її менша сестричка, мала їхати до оздоровчого табору. Дівчатка хотіли взяти із собою м’яча, але він був один на двох. Мама запропонувала кинути жереб. Вона написала на одному аркуші паперу слово «м’яч», і таку саму трубочку зробила з чистого аркуша, потім поклала ці трубочки під серветку. Дівчатка вирішили, що першою тягнути папірець буде Катруся. Вона взяла одну трубочку, розгорнула її: папірець був чистий. Наталка зраділа, що м’яч дістався їй, а Катрусі було прикро, але тільки спочатку. «Не слід засмучуватися, адже поділили справедливо», — сказала вона собі.

(Більшість дітей схвалюють поведінку Катрусі, адже проблему вирішили справедливо, а решта вважають, вона мала одразу поступитися меншій сестричці.)

Учні з допомогою психолога відпрацьовують таку схему поведінки:

•   пояснити обставини і вибачитися (перепрошення доречне за будь-яких умов, навіть коли дитина лише трохи винна у скоєному);

•   намагатися послабити емоційне напруження дорослої людини, якщо вона не хоче слухати пояснень дитини, яка завдала їй прикрощів (звернутися до неї зі словами: «Я і сам дуже переживаю», «Що мені слід зробити, щоб ви не сердилися на мене?» тощо);

•   перечекати, поки батьки заспокояться, якщо вони не хочуть вибачити одразу («стати непомітним»).

3.Притча

Дуже давно у старовинному місті жив великий мудрець, слава про мудрість якого поширювалася далеко від його рідного міста. Проте жив у ньому і чоловік, який заздрив славі мудреця, ї вирішив він придумати таке запитання, на яке той не зміг би відповісти.

Він спіймав метелика і подумав: «А що, як я спитаю у мудреця: який метелик у моїх руках, живий чи мертвий? Якщо він скаже, що живий, — я стисну долоні, і метелик помре, а як він скаже, що мертвий, — я розтулю долоні, і метелик злетить. Тоді всі зрозуміють, хто з нас розумніший».

Так заздрісник і зробив. Та коли він запитав мудреця про метелика, мудрець, який насправді був надзвичайно розумною людиною, відповів: «Усе в твоїх руках».

4.Вправа «Принципи»

Під час бесіди учні за допомогою формулюють і записуються принципи, яких має дотримуватися кожен член колективу.

Принципи колективного життя

Намагайся бути працьовитим і наполегливим.

Пам’ятай, що ти здатний подолати будь-які перешкоди.

Живи по совісті: будь чесним, справедливим, уважним до людей.

Поважай батьків; будь вдячний усім, хто зробив тобі добро.

Намагайся якомога більше дізнатися під час навчання, обдумуй свої вчинки та аналізуй їхні результати.

Бережи почуття власної гідності.

Будь справжнім другом.